Классическая проза - скачать книги или читать онлайн. Страница 50

«Маленький горбань» Спиридона Черкасенка – оповідання про доброту і чуйність, про вміння бути собою і не цуратися своїх вад. Павлик має щире серце, лише одна вада не дає йому нормально жити: це горб на його спині. Інші хлопчики часто ображають його, однак, м’яке серце Павлика не тримає зла. Він – юний мрійник, котрий захищає пташок і полюбляє блукати степом, а ще – розповідати казки. Внутрішній світ – головне багатство людини. Саме цьому вчить оповідання «Маленький горбань».

«За сестрою» – героїко-романтична повість Андрія Чайковського. У ній мова йде про часи татарських набігів. Юний Павлусь – відважний і сміливий хлопець. Після того, як татари забрали у полон його сестру Ганну, він вирушає на пошуки до Криму, проходить крізь численні випробування, у яких довелося проявити і силу, і наполегливість, і кмітливість. Врешті він знаходить Ганну, і вони отримують бажану волю.

«Сагайдачний» Андрія Чайковського – історичний роман, у якому автор відтворив широке епічне полотно, зобразив козацького полководця мужнім і сміливим патріотом***. Перу автора належать також й інші твори, зокрема, «За сестрою», «В чужім гнізді», «Малолітній», «Своїми синами», «Панич», «Жовнір», «Хто винен», «За віхоть сіна» тощо. Андрій Чайковський – український письменник і громадський діяч, майстер романтично-історичної та психологічної прози.

«Чорні рядки» Андрія Чайковського – спогади письменника про свою діяльність на посаді повітового комісара ЗУНР у Самборі***. Перу автора належать також й інші твори, зокрема, «За сестрою», «В чужім гнізді», «Малолітній», «Своїми синами», «Панич», «Жовнір», «Хто винен», «За віхоть сіна» тощо. Андрій Чайковський – український письменник і громадський діяч, майстер романтично-історичної та психологічної прози.

«Зустріч на перехресній станції» Миколи Бажана – оповідання, яке має автобіографічний характер, історія зустрічі трьох друзів-літераторів: самого автора, Гео Шкурупія та Михайля Семенка*** Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Майстер залізної троянди» Миколи Бажана – оповідання, присвячене різносторонній творчій постаті Юрія Яновського***. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Бориславські оповідання» Миколи Бажана – поетична добірка, яка складається з трьох віршів: «На околиці Борислава», «Передчуття грози», «На Карпатських узгір’ях»*** Вони представляють собою пейзажно-філософську лірику автора, надзвичайно ритмізовану і метафоричну. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч», «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Работа сплавщиков – грубая работа. Своротить с места набухшее водой бревно, столкнуть его в воду, чтоб плыло себе дальше,– какая уж, кажись, хитрость. Нужны багор, топор и крепкие мускулы. Каждое утро с баграми и топорами сплавщики рассаживаются по лодкам и разъезжаются по пикетам. Занесенные в кусты бревна скатываются обратно в воду, освобождаются заводи, очищаются отмели…» Каждый день в небольшом таежном поселке похож один на другой. Но так было до тех пор, пока в бригаде сплавщиков не появился Николай Бушуев, бандит и карточный шулер, которого на свою голову, из ледяной воды спас молодой рабочий – Леша Малинкин…

Пересказ знаменитого романа «Три товарища» немецкого писателя Эриха Марии Ремарка является изложением одного из наиболее известных произведений представителя потерянного поколения, чья молодость прошла между двумя Мировыми войнами. Роберт Локамп, Отто Кестер и Готтфрид Ленц содержат мастерскую по ремонту автомобилей, когда один из друзей влюбляется в девушку по имени Пат. Классовые различия не смущают молодых людей, решивших соединить свои судьбы на фоне кризиса послевоенных лет…

Впервые роман был опубликован в 1928 году. Современники восприняли роман, как вызов обществу и в 1928 году он был запрещен в Великобритании к дальнейшему изданию, а готовый тираж был изъят и уничтожен. Запрет действовал вплоть до 1960 года и был снят в результате громкого судебного процесса, по итогам которого произведение было полностью реабилитировано и восстановлено в правах.

В «Воздушных путях» впервые были показаны основные особенности пастернаковской прозы: внешним событиям внимание почти не уделяется, все главное происходит на втором, метафизическом уровне, на «воздушных путях». «Воздушные пути» – манифест новой прозаической манеры, ключ к метафизическому реализму. Главные герои этой прозы – гроза, «птичка и ее чириканье», следы на траве, шелковица, небо, тучи – все это те самые «воздушные пути» по которым на самом деле движется наша история.

«…Ничто не изменилось на всем пространстве совести, пока писались эти строки. От нее несло гнилостностью и глиной. Далеко, далеко, с того ее края, мерцала березка, и, как упавшая серьга, обозначался в болотце продав. Вырываясь из зала наружу, падали полосы света на коночный пол, под скамейки. Эти полосы буянили. Стук пива, безумья и смрада попадал под скамейки за ними. И еще, когда замирали вокзальные окна, где-то поблизости слышался хруст и храп. Писавший прохаживался. Он думал о многом. Он думал о своем искусстве и о том, как ему выйти на правильную дорогу. Он забыл, с кем ехал, кого проводил, кому писал. Он предположил, что все начнется, когда он перестанет слышать себя и в душе настанет полная физическая тишина. Не ибсеновская, но акустическая.